М.И.Наумов: пограничник - партизанский генерал

[ЗАВИДОВец]

Сегодня узнал, что знаменитый партизанский командир Михаил Иванович Наумов встретил Великую Отечественную в погранвойсках.
На фотографии, датированной 4.12.1940 г., он пом. начальника учебно-строевой части окр. школы МНС Пограничных войск УССР. Непосредственно перед двадцатыми числами июня присвоено очередное воинское звание - капитана.

Его биография из Википедии:

Родился Наумов Михаил Иванович 3 октября 1908 года в деревне Большая Соснова, Большесосновского района Пермской области в семье крестьян.
С 18 лет трудился на шахте г. Кизел слесарем-трубопроводчиком.
В 1928 г. вступил в ряды ВКП(б). Проявил себя умелым партийным организатором.
В 1929 г. становится секретарем Майкорского РК ВЛКСМ Верхне-Камского округа; переведен в с. Большая Соснова заместителем председателя райпотребсоюза.
В 1930 году призван на действительную службу в войска ОГПУ. Начал службу в 23-м полку в г. Шостка Сумской области — младшим командиром и секретарем парторганизации дивизиона.
В 1932—1933 г.г. — обучение в военно-химической школе в г. Гомеле.
В 1933—1934 г.г. — г. Тула — начальник химической службы 21 полка и секретарь парторганизации штаба полка. Затем — служба в Тульской области.
В 1935—1937 г.г. — в Москве — слушатель высшей пограншколы.
С 1937 г. Киеве — командир роты 4 мотострелкового полка.
С 1939 по июль 1941 — на офицерских должностях в г. Могилев-Подольск Винницкой области, в г. Леско Львовской области, в 93-м погранотряде, в г. Львов — окружная школа пограничных войск. Затем — г. Черновцы, г. Сколе Дрогобычской области.
Великая Отечественная война застала капитана Наумова в 94 пограничном отряде. С первых дней войны был назначен начальником арьергарда 13-го горно-стрелкового корпуса.
В июле 1941 г. в боях за переправу через Днестр в г. Галич был контужен, с частью отряда отрезан от своего подразделения, пробирался на восток.
В конце 1941 года удалось связаться с сумскими партизанами и перейти к активным действиям против оккупантов, сначала — в качестве рядового бойца Червоного партизанского отряда, затем командиром боевой группы.
В начале 1942 года был избран начальником штаба объединения партизанских отрядов зоны Хинельских лесов. Одновременно командовал своим отрядом.
С октября 1942 г. по январь 1943 г. — назначен УШПД начальник штаба партизанских отрядов Сумской области.
В январе 1943 г. возглавил соединение партизанских отрядов — Червоного, Конотопского, Ямпольского, Недригайловского, Харьковского им. Котовского, Кировоградского им. Хрущева.
В феврале — апреле 1943 г. это кавалерийское соединение провело Степной рейд по тылам противника по территории Курской, Сумской, Полтавской, Кировоградской, Одесской, Винницкой, Житомирской, Киевской областей, окончив его в Пинской области БССР, совершив марш протяженностью 2379 км за 65 дней.
За эту военную операцию Указом Президиума Верховного Совета СССР от 7 марта 1943 года Наумову Михаилу Ивановичу было присвоено звание Героя Советского Союза с вручением ордена Ленина и медали «Золотая Звезда».
За успешное проведение Степного рейда М.И.Наумову 9 апреля 1943 года было присвоено воинское звание генерал-майор. Он стал одним из самых молодых генералов в армии, а случай присвоения генеральского звания старшему лейтенанту вообще уникальный.
Помимо прочих операций, за годы войны он возглавлял три масштабных рейда, в том числе — с июня по декабрь 1943 г. рейд по Киевской и Житомирской областям, пройдя с боями около 2500 км по тылам врага.
С января по март 1944 года — Хрущевский, Западный рейд по Ровенской, Волынской, Дрогобычской, Львовской, Тернопольской областям и территории Люблинского воеводства Польши, пройдя с боями 1045 км, проведя 72 боевые и диверсионные операции. Только в Западном рейде в составе 8 постоянных партизанских отрядов соединения сражалось около 2000 человек. Указом Президиума Верховного Совета УССР от 30 марта 1944 г. соединению за образцовое выполнение боевых задач было вручено Почетное Красное Знамя Президиума ВС УССР, Совнаркома УССР и ЦК КП\б/У.
На фронтах ВОВ погибли все девять братьев М. И. Наумова.
В 1944—1945 г.г. окончил Высшие академические курсы при Высшей военной академии имени К. Е. Ворошилова в Москве, по окончании был назначен начальником пограничных войск Тихоокеанского пограничного округа, затем назначен зам. командира 26-й гвардейской дивизии в г. Тильзит /Советск/ ныне Калининградской области.
С 1946 г. — в войсках МВД в г. Черновцы.
В 1947 г. избран депутатом Верховного Совета УССР по Кельменецкому избирательному округу Черновицкой области.
1951—1953 г.г. — зам. начальника УМВД г. Ленинграда и Ленинградской области.
С 1953 года он исполняющий обязанности Министра внутренних дел Украины, с ноября 1953 по 1960 год начальник внутренних войск МВД Украинской СССР.
В 1960 году уволился в запас. Жил в Киеве. Избирался депутатом Верховного Совета УССР IV-го и V-го созывов, делегатом XVI-го и XXI-го съездов Компартии Украины. Был членом Союза писателей.
Умер 8 февраля 1974 года. Похоронен на Байковом кладбище в Киеве.


Читайте о нем тут: http://www.memory-book.com.ua/stories/24 (ссылки внизу уводят в Живой Журнал http://tov-sergeant.livejournal.com/?skip=40 (автор - поисковик , много интересного и актуального пишет о работе поисковиков, взгляните !)

[Podpol]

Сообщение от ЗАВИДОВец

случай присвоения генеральского звания старшему лейтенанту вообще уникальный.

Я извиняюсь , но Наумов таки был капитаном... А в целом, конечно - уникальный случай! И хорошая тема!

Сообщение от ЗАВИДОВец

С 1946 г. — в войсках МВД в г. Черновцы.

А точнее?..

Сообщение от ЗАВИДОВец

Он стал одним из самых молодых генералов в армии

...и прямо скажем - не пошло это ему на пользу...

Сообщение от ЗАВИДОВец

с ноября 1953 по 1960 год начальник внутренних войск МВД Украинской СССР.

... потому что противоречивые отзывы я об нем читал и слышал от тех, кто служил под его началом... От восторженных - до не очень, типа: "он только книжки писал..."
Кстати:

Сообщение от ЗАВИДОВец

Был членом Союза писателей.

Действительно, издал несколько книг...

Сообщение от ЗАВИДОВец

На фронтах ВОВ погибли все девять братьев М. И. Наумова.

А вот этого - не знал!!!(((((((((( Спасибо!

[ДЕРВИШ]

Сообщение от Podpol

А точнее?..

С 30.11.1946 - начальник Управления МВД по Черновицкой области, генерал-майор...

[Сергей Литовченко]

http://www.warheroes.ru/content/imag...mov_mogila.JPG
Установлен на Байковом кладбище в Киеве (участок 46). Фото Игоря Сердюкова, 19.08.2006

http://www.warheroes.ru/content/imag...nikam_Sumy.JPG
Памятный знак «Пограничникам всех времен» в городе Сумы (Украина) на перекрестке улиц Антонова и Петропавловской, рядом со школой №4. Открыт 28 мая 2010 года. Фото Кирилла Осовика, 21.03.2011.

[ДЕРВИШ]

Фотографии разных лет....

[Москвин Александр Вячеславович]

Сообщение от Podpol

... потому что противоречивые отзывы я об нем читал и слышал от тех, кто служил под его началом... От восторженных - до не очень, типа: "он только книжки писал..."

В основном данную хрень пшут всякие необандеровцы и продажные писаки.

[ЗАВИДОВец]

Сообщение от капитан старший

В основном данную хрень пшут всякие необандеровцы и продажные писаки.

Кто же это проверит теперь? Да и мнения разных людей о ком-то конкретном могут быть разными, правдА7

[Podpol]

Сообщение от капитан старший

В основном данную хрень пшут всякие необандеровцы и продажные писаки.

Его сослуживцы вряд ли были "необандеровцами"...
Предлагаю поизучать источники (кстати, включая мемуары самого Наумова!)...
Никто ведь не подвергает сомнению боевые заслуги Героя Советского Союза, который - единственный! - умудрялся проводить успешные кавалерийские рейды по тылам противника...
Как партизанский командир - Наумов был безусловно, успешным и даже талантливым. Очевидно, талант раскрылся - в определенное время и в определенных условиях...
Но вот каким он был в качестве начальника Управления ВВ по Украинской ССР и Молдавской ССР (т.е. военачальника мирного времени - в других масштабах и в других условиях), не имея опыта и образования - это вопрос... В общем, давайте изучать...

Podpol добавил(а) 13.01.2013 в 21:50

Сообщение от ДЕРВИШ

Фотографии разных лет....

Только сейчас обратил внимание: а ведь кроме Золотой Звезды Наумов носил медаль "За отвагу"!!! Интересный момент - ведь эту награду он явно получил до производства в генералы?

[Москвин Александр Вячеславович]

Сообщение от Podpol

Его сослуживцы вряд ли были "необандеровцами"...
Предлагаю поизучать источники (кстати, включая мемуары самого Наумова!)...
Никто ведь не подвергает сомнению боевые заслуги Героя Советского Союза, который - единственный! - умудрялся проводить успешные кавалерийские рейды по тылам противника...
Как партизанский командир - Наумов был безусловно, успешным и даже талантливым. Очевидно, талант раскрылся - в определенное время и в определенных условиях...
Но вот каким он был в качестве начальника Управления ВВ по Украинской ССР и Молдавской ССР (т.е. военачальника мирного времени - в других масштабах и в других условиях), не имея опыта и образования - это вопрос... В общем, давайте изучать...

Справлялся нормально, под его руководством части ВВ не одну бандеровскую мразь на тот свет отправили. Как известно, хороший бандеровец, это мертвый бандеровец.

[Podpol]

Сообщение от капитан старший

Справлялся нормально, под его руководством части ВВ не одну бандеровскую мразь на тот свет отправили.

Заглянул в "талмуд" - оказывается, генерал-майор Наумов командовал ВВ Украины и Молдовы с 1953 по 1960 гг. ???
СПРАШИВАЕТСЯ - сколько "бандеровских мразей" именно в ЭТОТ период было "отправлено на тот свет"?))))))

Сообщение от капитан старший

Как известно, хороший бандеровец, это мертвый бандеровец.

ГЫ, а вы ведь почти дословно повторили фразу одного американца: "Хороший индеец - мертвый индеец"...
И скажите, как вы НЕ любите американцев...))))))))
Кстати, американцы-то до до сих пор за тот геноцид перед индейцами извиняются, причем не только и не столько словами, сколько - льготами, пособиями и пр....

[Москвин Александр Вячеславович]

Сообщение от Podpol

Заглянул в "талмуд" - оказывается, генерал-майор Наумов командовал ВВ Украины и Молдовы с 1953 по 1960 гг. ???
СПРАШИВАЕТСЯ - сколько "бандеровских мразей" именно в ЭТОТ период было "отправлено на тот свет"?))))))

ГЫ, а вы ведь почти дословно повторили фразу одного американца: "Хороший индеец - мертвый индеец"...
И скажите, как вы НЕ любите американцев...))))))))
Кстати, американцы-то до до сих пор за тот геноцид перед индейцами извиняются, причем не только и не столько словами, сколько - льготами, пособиями и пр....

Он до 1951 года был начальником УНКВД/УМВД по Черновицкой области и ему подчинялись дислоцированные в области части ПВ и ВВ.
Хороший бандеровец это мертвый бандеровец или на худой конец на далеком Севере с бензопилой Дружба-2 на лесоповале дает норму по валке леса.

[Podpol]

Сообщение от капитан старший

ему подчинялись дислоцированные в области части ПВ и ВВ

Ну не мне вам рассказывать о т.н. "оперативной подчиненности"...

[Podpol]

Сообщение от Podpol

Действительно, издал несколько книг...

Думаю, стоит "огласить весь список":
"Хинельские походы" 4 изд. - 1974
"Степной рейд" 1969
"Через пропасть" 1975
"Западный рейд" 1980

Podpol добавил(а) 19.01.2013 в 20:50
Набрел на давнюю статью ныне, к сожалению, покойного полковника в отставке Михаила Федоровича Хантиля (земля ему пухом!) про Наумова - звыняйте, но на украинской мове (уж что имеем...)))...
Главное - что обозначено время и маршруты рейдов:

«НАДЗВИЧАЙНО НЕБЕЗПЕЧНИЙ ТИМ, ЩО МОЖЕ СТВОРЮВАТИ РАПТОВУ ЗАГРОЗУ ШТАБАМ...»
Всенародна збройна боротьба проти фашистських загарбників на території, тимчасово окупованій гітлерівцями у роки Великої Вітчизняної війни, вилилася у могутній партизанський рух, що надавав велику допомогу нашим збройним силам, які громили ненависного ворога на всіх фронтах.
Досить сказати, що під час Великої Вітчизняної війни на території України діяло 5 партизанських з’єднань, 183 загонів, 30 підпільних груп, в яких налічувалося більше 35 тисяч чоловік.
Силу партизанських ударів вимушено було визнати й гітлерівське командування.
Серед формувань народних месників було і з’єднання, яким командував вихованець внутрішніх військ Михайло Іванович Наумов.
Він почав військову службу 1930 року, як курсант школи молодших командирів 23-го полку війск ОДПУ, дислокованого на Сумщині, у місті Шостці. Потім навчався у Вищій прикордонній школі, після закінчення якої був призначений командиром роти 4-го Червонопрапорного полку війск НКВС, дислокованого в Києві. Виявив неабияки командирскі здібності, що згодом послужило підставою для призначення його начальником штабу навчального підрозділу 94-го прикордонного загону. На цій посаді Михайло Іванович зустрів війну.
Прикордонники першими прийняли удари гитлерівських війск, мужньо обороняли рідну землю. Проте сили були нерівними... У бою за переправу на Дністрі капітана Наумова було поранено, з невеличкою групою бійців та командирів він опинився у ворожому оточенні. Підлікувавшись, почав пробиратися у Хінельські ліси, встановив зв’язок з партизанами Червоного району на Сумщині, вступив до Єсманського партизанського загону.
Спочатку він, як рядовий боєць, проходив «перевірку боєм», і перше ж його бойове завдання – участь у складі групи з 25 партизан у знищенні складу із 100 тис. центнерів зерна, приготованих до відправки до Німеччини – довело його чесність та відданість Батьківщині. Невдовзі його призначили командиром групи.
У жовтні 1942 року капітана Наумова призначають начальником штабу оперативної групи партизанських загонів Сумській області.
У січні 1943 року за завданням ЦК КП(б)У, згідно з наказом Українського штабу партизанського руху, який очолював Т. А. Строкач, із загонів, підпорядкованих Сумському підпільному обкому партії і обласному штабу партизанського руху, були виділені для самостійних бойових дій сім партизанських загонів – Єсманський, Конотопський, Ямпільський та інші. З них було створено партизанське з’єднання у складі 650 чоловік. Командиром став М. І. Наумов, комісаром – І. Є. Анісіменко.
Перед з’єднанням було поставлене завдання – пройти рейдом через південні райони України, завдаючи удари по залізничним комунікаціям ворога, піднімаючи людей на активну боротьбу з фашистськими загарбниками. Цей похід увійшов в історію війни як Степовий рейд.
В ніч на 2 лютого 1943 року партизанське з’єднання під командуванням М. І. Наумова вирушило з району Фотович (північніше села Червоне) на виконання бойового завдання. За 65 днів виснажливого бойового походу, швидко пересуваючись і маневруючи, партизани пройшли районами Сумської, Полтавської, Харківської, Кіровоградської, Одеської, Вінницької, Київської, Житомирської областей України і Поліської області Білорусії майже 2700 кілометрів, форсували 18 річок, в тому числі Дніпро, Прип’ять, Ірпень, Тетерів. З’єднання провело 50 боїв, розгромило ряд ворожих гарнізонів, пошкодило залізничні магістралі Суми – Харків, Суми – Готня, Суми – Лебедин, підірвало 5 залізничних мостів.
Раптовими ударами загони з’єднання разом з місцевими партизанськими групами знищували ворожий транспорт та поліцейські гарнізони, які зустрічалися на шляху, пошкоджували лінії зв’язку.
Відчутні удари по гітлерівцям нанесли партизани в селах Байрак, Турбан, Сагайдак, Подорожня, Велика Андрусівка, Кринички, Шляхова, під Новомиргородом, Голованівськом, Білою Церквою.
За час рейду народними меснами було знищено близько 1500 гітлерівців, захоплено 479 гвинтівок, 10 кулеметів, 2 міномети, 15 тисяч патронів, 180 возів, 283 коней, декілька складів з військовим майном. У районі Великого Острога партизани визволили із фашистського полону понад 2 тисячи радянських бійців і командирів.
Особливо цінні результати дала розвідувальна робота з’єднання. Партизанам удалося розвідати вразливі місця так званого «Дніпровського валу», створеного гітлерівцями на ділянці Кременчук – Київ, а також зібрати за допомогою місцевих партизан і населення відомості про те, що для контрудару на Харків підводяться великі резерви німецько-фашистських військ.
Жителі Вінничини повідомили «наумівцям», що по шосе дуже часто їздять військові німецькі машини, які повертають до лісу неподалік від села Стрижавка. Партизани зацікавилися цією інформацією. Та коли розвідка почала наближатися до лісу, її зустрів шалений автоматний і кулеметний вогонь. А потім за партизанами почалася погоня, від якої ледве вдалося відірватися.
Михайло Наумов зробив висновок: там знаходиться важливий німецький об’єкт, що ретельно охороняється. Доповів по команді вищим органам, після чого об’єктом під Стрижавкою зайнялася військова розвідка. Виявилося, що там знаходиться ставка Гітлера під назвою «Верфольф» («Вовче лігво»).
Фашисти ж після зустрічі з партизанами подумали, що це був радянський десант. Почався переполох, відлуння якого докотилося до Берліна. Фюрер був вимушений відкласти свій приїзд під Вінницю.
Про ставку Гітлера доповіли Сталіну, він велів розвідці дізнатися ім’я сміливця. Коли йому доповіли, що «Верфольф» виявило кінне партизанське з’єднання, яке очолює колишній «оточенець» капітан Наумов, вождь сказав: «Не капітан Наумов! Капітан не міг цього зробити. Генерал Наумов! Він же герой! Підготуйте документи...».
За успішне проведення Степового рейду 7 березня 1943 року М. І. Наумова було удостоєно звання Героя Радянського Союзу. А в квітні того ж року капітану Наумову було присвоєне звання генерал-майора. Погодьтеся, що навіть під час війни випадки, коли військові звання давали через кілька ступенів, траплялися рідко – для цього треба було мати дійсно великі заслуги!
Сміливий рейд партизанського з’єднання під командуванням М. І. Наумова по степових областях України показав великі можливості і ефективність рейдової тактики партизанських дій в південних районах. Проте головний успіх цього героїчного рейду полягає не в кількості трофеїв та знищених фашистів. Партизани проводили велику роз’яснювальну роботу серед місцевого населення, вселяючи у свідомість людей віру в нашу перемогу. Багато патріотів вступило до з’єднання Наумова, щоб зі зброєю в руках мстити ненависним загарбникам.
За період рейду з’єднання Наумова виросло до 1100 чоловік.
Потім були нові бойові походи по ворожим тилам.
У липні 1943 року, виконуючи завдання Українського штабу партизанського руху, з’єднання М. І. Наумова почало рейд по Київщині та Житомирщині, сприяючи наступу Червоної Армії. Партизани пройшли з боями 2500 кілометрів і у грудні 1943 року з’єдналися із радянськими військами в районі Городниці.
Після короткого відпочинку у січні 1944 року з’єднання генерала Наумова виступило в новий, Західний рейд, що тривав 45 днів і ночей. В ході бойових дій на території Львівської, Дрогобицької та інших областей України, Люблінського воєводства Польщі «наумівцями» було знищено 4700 солдатів та офіцерів противника, 16 танків, 2 бронемашини, 102 автомобіля, 1 літак, 89 кілометрів ліній і 5 вузлів зв’язку, пущено під укіс 21 ешелон, підірвано 24 паровози, понад 240 вагонів та платформ, 36 мостів, 2 електростанції. Населенню було роздано багато продовольства, відбитого в окупантів.
Ось як характеризувався М. І. Наумов у меморандумі гітлерівської розвідки: «...надзвичайно популярний, славиться винахідливістю тактичних бандитських прийомів. Надзвичайно небезпечний тим, що може створювати раптову загрозу штабам...(!), завжди носить мундир, генеральські погони, орден і Золоту Зірку...». Кращої характеристики для партизанського командира не придумаєш (особливо – від ворога)...
1945 року генерал Наумов закінчив Вищі академічні курси при Академії Генерального штабу, працював в апараті МВС України, управліннях внутрішніх справ ряду областей. У квітні 1953 року був призначений начальником внутрішніх військ МВС України, які очолював протягом семи років. Він зробив значний внесок у справу підвищення бойової готовності частин, виховання воїнів на славетних бойових традиціях, щедро передавав підлеглим свій багатий бойовий досвід.
Але фронтові рани та партизанські випробування все частіше давали про себе знати. Довелося розпрощатися зі службою. Проте відпочивати було не в його характері. Михайло Іванович береться за перо і пише спогади про партизанське минуле. «Хінельські походи», «Степовий рейд», «Західний рейд» – ці книги швидко знайшли свого читача.
8 лютого 1974 року Героя Радянського Союзу, кавалера ордена Леніна, двох орденів Червоного Прапору, орденів Богдана Хмельницького 1-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки Михайла Івановича Наумова не стало. Та живе пам’ять про нього. Ім’ям партизанського генерала було названо одну з київських вулиць, що у житловому масиві «Новобілічі» та військовий катер однієї з морських частин ВВ.
Документи та особисті речі генерала Наумова нині експонуються в Національному музеї Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та в Центральному музеї внутрішніх військ МВС України.
Авторові цих рядків не пощастило спілкуватися з Михайлом Івановичем, бо приїхав у Київ, коли легендарного генерала вже не стало. Та добре знайомий з багатьма партизанами–наумівцями, нині покійною дружиною генерала – Надією Трохимівною, його донькою Валерією Михайлівною. У вісімдесяті роки довелося проводити зустріч з бійцями з’єднання Наумова в Київському філіалі Центрального музею ВВ МВС України, на яку зібралися біля 60 партизан – наумівців із Червоного, Хінельського, Київського, Ємільчинського загонів, щоб відзначити 80-річчя з дня народження свого командира. Потім ми виступали в середній школі № 230, яка розташована на цій вулиці генерала Наумова, подарували шкільному музею партизанської слави великий фотопортрет Михайла Наумова, створений старшим прапорщиком Миколою Білоненком.
Цікаво пройшов вечір, присвячений пам’яті М. І. Наумова, котрий мені довелося вести в Палаці культури МВС України, на якому були присутні колишній помічник начальника штабу партизанського з’єднання Анатолій Георгійович Швейцарський, колишній медик партизанського загону Євгенія Опанасівна Панасюк, колишня медсестра і розвідниця загону Катерина Леонівна Коржавіна, доньки Михайла Івановича – Валерія Михайлівна та Галина Михайлівна і його дружина Надія Трохимівна. Ветерани військ і органів МВС, працівники Центрального апарату МВС України залишилися дуже задоволені такою зустріччю.
У 1998 році, в клубі Київської окремої бригади ВВ пройшов тематичний вечір «Пригадаймо дні бойові минулі», присвячений 90-річчю з дня народження М.І. Наумова і партизанам його з’єднання. У цьому заході взяли участь заступник командувача ВВ МВС України генерал-майор М. М. Литвин, Голова Ради ветеранів ГУВВ МВС України генерал-майор у відставці М. Д. Титов, офіцери Головного управління ВВ, військовослужбовці частин Київського гарнізону.
Своїми спогадами поділилися колишній боєць диверсійно-розвідувальної групи партизанського з’єднання М. І. Наумова Микола Станіславович Свінцицький, відважна розвідниця з’єднання Таїсія Федорівна Дроздова, колишній ад’ютант начальника військ генерала Наумова полковник у відставці Микола Миколайович Барашков. Учасники вечора переглянули документальний кінофільм «Где вместе сражались», присвячений бойовим діям партизанського з’єднання генерала Наумова.
Вечір, який вели народний артист України Микола Абесінов та автор цих рядків, прикрасили виступи артистів Ансамблю пісні і танцю ВВ МВС України.
Щорічно 22 вересня, у День партизанської слави, на могилу Героя Радянського Союзу М. І. Наумова покладаються живі квіти.
Ім’я уславленого генерала золотими літерами вкарбовану в літопис Великої Вітчизняної війни, в пам’ять Українського народу та його захисників – воїнів правопорядку незалежної України.
Полковник у відставці Михайло ХАНТІЛЬ,
заслужений працівник культури України.

[Podpol]

Сообщение от капитан старший

В основном данную хрень пшут всякие необандеровцы и продажные писаки.

Вот например цитата из интервью профессора Анатолия Чайковского, которого ну никак не отнесешь к "необандеровцам":
http://imzak.org.ua/articles/article/id/1811

Безперечно, у більшості випадків біографії таких особистостей звикли «лакувати». Але, як відомо, усі ми не без гріха. Наведу один приклад. Працівник НКВС, капітан, а згодом вже генерал Михайло Наумов – один із керівників партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної. Непересічна особистість, лідер за своєю сутністю. Водночас його сучасники, а також архівні документи свідчать: він мав непростий характер, вирізнявся задерикуватістю, зазнайством, а часто – нетактовністю і навіть грубістю. Звісно ж, це не применшує його заслуг як одного із керівників партизанської боротьби, а у повоєнні роки – очільника обласного управління МВС, начальника внутрішніх військ Українського округу. Однак було б несправедливим замовчувати згадані негативні риси, допущені помилки та огріхи. І таких прикладів безліч, зокрема і серед багатьох керівників правоохоронних органів України.

[Спиридоныч]

https://youtu.be/jcfDISiVpTY